Зустріч Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з представниками агробізнесу
Опубліковано: 13.12.2013 р., 07:00 | Автор: Кузьменко Артем
12 грудня 2013 року, в четвер, відбулася зустріч (круглий стіл) Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з представниками агробізнесу під гаслом «Україна прагне кращих умов імплементації Угоди про асоціацію з ЄС».
Були присутні:
Азаров Микола Янович
Прем’єр-міністр України
Присяжнюк Микола Володимирович
Міністр аграрної політики і продовольства України
Власов Вячеслав Всеволодович
Директор ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова»
Сигал Євген Якович
Народний депутат України (Партія регіонів), почесний президент та співзасновник компанії «Комлекс Агромарс»
Бахматюк Олег Романович
Голова ради директорів агрохолдингу «Авангард»
Кравець Валерій Миколайович
Міністр аграрної політики та продовольства Криму, український бізнесмен, співвласник концерну «АВК»
Фурсенко Микола Іванович
Голова Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад
Представники агробізнесу, у свою чергу, заявили про підтримку рішення Президента і Уряду про призупинення підготовки до підписання асоціації.
В ході зустрічі були обговорені наслідки приєднання до ЗВТ та асоціації з ЄС для галузі виноградарства та виноробства, які будуть визначатися наступними факторами:
-наявним станом галузі на момент приєднання та його співвідношенням із виноградарством та виноробством європейських країн;
-можливістю швидких дій технічної та нормативної перебудови галузі;
-досягненими положеннями проекту Угоди про асоціацію.
Зокрема директор ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» Власов В.В виступив з питанням стану галузі українського, країн СНД та європейського виноградарства та виноробства. Особливо слід підкреслити, що аналіз основних показників господарської діяльності підприємств виноградо – виноробного підкомплексу України протягом останніх років свідчить, що через ряд причин макро- і мікрорівня, ситуація в галузі залишається складною.
Так, площа насаджень у сільськогосподарських підприємствах, протягом кількох десятиріч, в т.ч. і в останні роки, характеризується стійким скороченням, а саме на кінець 2013 р. загальна площа виноградних насаджень в сільськогосподарських підприємствах становить 70,7 тис.га проти 87,5 тис. га на початок тисячоліття , середня врожайність по Україні становить 50 – 60 ц/га. В той же час в країнах ЄС врожайність виноградників в останні роки стабільно перевищує 100 ц/га.
Скорочення щорічних насаджень нових виноградників в дев’яності роки минулого століття суттєво порушило процес відтворення насаджень та обумовило старіння загальної площі насаджень (нині близько 50% виноградників мають вік від 20 років і більше). Починаючи з 2009 р. знов спостерігається значне скорочення обсягів закладання нових насаджень винограду. За даними Державної служби статистики України, в 2011р. практично не закладались нові насадження на підприємствах Закарпатської, Запорізької та Херсонської областей, в 2012 році всого по Україні закладено 874 га виноградників, а в 2013 році лише 528 га . Площа столових сортів, незважаючи на відносно високий попит на столовий виноград на внутрішньому ринку, скоротилась, порівняно з 1990 р., у 4 рази і складала у 2012 році лише 8,5 тис. га. Слід зазначити, що приблизно таку площу мали сільськогосподарські підприємства України ще за даними перепису виноградних насаджень 1953 року.
Але на відміну від значного скорочення пропозиції столового винограду за рахунок власного виробництва, постійно зростають імпортні поставки свіжого винограду. За даними Державної служби статистики України, імпорт столового винограду збільшився з 7,4 тис. т у 2000 р. до 43,9 тис. т. у 2012 р., або майже у 6 разів. До речі, експортні поставки столового винограду майже повністю припинені і складають лише 0,2 тис. т у 2012 році. Якщо враховувати стійке зменшення обсягів промислового виробництва столового винограду власними товаровиробниками та постійне зростання імпорту, можна зробити висновок, що наповнення внутрішнього ринку відбувається переважно за рахунок імпорту і Україна стає все більш залежною від зарубіжних ринків столового винограду.
Аналіз ринку винопродукції в Україні (виробництво, імпорт, експорт) свідчить про помітну тенденцію зростання обсягів виробництва винопродукції, зокрема – коньяку (за виключенням 2012 року), виробництво, якого у 2011р. збільшилось порівняно з 2006 р. більш ніж в 1,5 рази. Проте слід зазначити різке зменшення обсягів виробництва виноградного вина в 2012 р. Так, порівняно з попередніми роками, зменшення виробництва вина становило близько 40-50%, а, наприклад, на підприємствах Одеської області, воно скоротилось на 70%. В останні роки виробництво вина в Україні сягнуло 20 млн. декалітрів (200 млн. л).
У 2012 р. порівняно з 2005 р., імпорт винопродукції збільшився майже на 230%.
При цьому слід взяти до уваги той факт, що в країнах ЄС щороку виробляється понад один млрд літрів надлишкового вина, яке переробляється у технічний спирт або у біопаливо. Через це країни ЄС втрачають щорічно близько 500 млн євро, отже, вони зацікавлені в просуванні своєї продукції на український ринок.
Слід зазначити також, що ЄС вживає багато різнопланових заходів щодо зміцнення виноробної галузі та надає постійні дотації цьому сектору, що ставить українських виноробів у невигідне становище. Так, ЄС оприлюднив план реформування виноробної галузі, ціль якого – підвищити конкурентоспроможність європейських виробників на світовому ринку. Метою реформи є модернізація виноробного сектора, розробка нової маркетингової стратегії, просування європейських вин на світовому ринку та збільшення експорту вина.
В середньому в Європі бюджетні дотації на 1 літр вина становлять 1 євро. До 2014 року Єврокомісія планує виділити виноробам 1,3 млрд. євро, при цьому планується щорічно направляти 120 млн євро на просування вина на ринки за межами ЄС та 3 млн євро – на внутрішніх ринках. Також стимулюється експорт через його субсидування. Нині Європа щорічно сплачує своїм виноробам, які мають проблеми з реалізацією своєї продукції, майже 0,5 млрд. євро дотацій, в той час як в Україні відсутня державна підтримка виноробів.
Єдиною підтримкою виноградарства в Україні були кошти 1,5 % збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства, який, на превеликий жаль, фактично припинив своє існування в 2013 році.
Стратегічний курс України на інтеграцію в ЄС базується на державній політиці, спрямованій на впровадження інноваційної моделі перебудови економіки, затвердження України, як високотехнологічної держави, тому для підвищення конкурентоспроможності виноградарської галузі України питанням впровадження у виробництво інноваційних технологій під постійним науковим супроводом слід приділяти особливу увагу.
Однак підвищенню конкурентоспроможності виноградарської галузі та її інтеграції у світовий економічний простір заважає ціла низка проблем, а саме:
1.Невідповідність обсягів виробництва столового винограду потребам населення та технічного винограду потребам виноробства. Причинами виникнення цієї проблеми є недосконале, без врахування екологічних умов, розміщення виноградних насаджень; недосконалий підбір сортів винограду; закладання насаджень садивним матеріалом низьких селекційних категорій та недосконалість технологій закладання та вирощування винограду.
2.Низький рівень якості продукції. В якості причин виникнення цієї проблеми можна визначити наступні – застаріла матеріально-технічна база розсадників та виноробних підприємств; високий рівень енергоспоживання (в 3 – 4 рази більше від відповідного показника країн ЄС); відсутність жорсткого контролю якості продукції; відсутність ефективної системи забезпечення галузі кваліфікованими кадрами; недостатній рівень науково-методичного та інформаційного забезпечення товаровиробників.
3.Недостатній рівень розвитку інфраструктури аграрного ринку та каналів реалізації продукції. Причинами виникнення цієї проблеми є: відсутність нормативно-законодавчої бази регулювання та функціонування аграрної ринкової інфраструктури; відсутність організованих каналів одержання стратегічної та оперативної ринкової інформації, необхідної для реалізації продукції; відсутність належної кількості транспортних засобів та якості доріг; недостатній рівень міжрайонних, міжобласних та міждержавних зв’язків.
4.Проблеми організаційно-правового характеру, які головним чином викликані недосконалістю чинного законодавства та відсутністю гармонізації стандартів.
Таким чином, на даний час більшість вітчизняних виробників неспроможні задовольнити технічні, санітарні, фітосанітарні умови для експорту своєї продукції на ринки ЄС.
Питання досягнених положень проекту Угоди про асоціацію є найбільш болючим для представників галузі виноградарства та виноробства України. Викликає стурбованість той факт, що наразі проект Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами містить ряд положень, які негативно вплинуть на виноградарство та виноробство України.
Так, у пункті 3 статті 208 зазначеного документу Україні надається 10-річний імплементаційний період на використання таких найменувань виноробної продукції, як Шампанське, Коньяк, Портвейн, Херес, Мадера та інших. Водночас в проекті не передбачається надання раніше обумовлених під час переговорів будь-яких компенсацій чи технічної допомоги виробникам виноробної продукції України у разі можливої відмови від вживання географічних зазначень в назвах українських вин і коньяків.
Відмова від вживання географічних зазначень країн Європи в назвах вітчизняної виноробної продукції може призвести до стагнації виноградно-виноробної галузі країни і стати загрозою для її подальшого існування.
Варто зазначити, що історія вживання у виноробстві України таких назв як Шампанське, Коньяк, Портвейн, Мадера, Херес тощо налічує понад 120 років, про що свідчить значна кількість історичних документів, які доводять, що згадані назви в Україні давно стали традиційними, а їх найменування пов’язані з особливостями технології і тому іменуються родовими.
Хоча з метою розгляду проблеми на міжнародному міжгалузевому рівні представниками галузі протягом 2010-2011 років проведено зустрічі і відповідні переговори з представниками виноградно-виноробної галузі країн Європи, зокрема, Європейського Комітету виробників вин (CEEV), Європейської організації алкогольних напоїв (CEPS), Федерації вина та алкогольних напоїв Франції (FEVS), Міжпрофесійного комітету виробників вин Шампані (CIVC) та Національного міжпрофесійного бюро Коньяку (BNIC), внаслідок чого став узгоджений і підписаний 19.05.2011 року протокол зустрічі представників виноробної промисловості України та ЄС.
В зазначеному протоколі, зокрема, було визначено, що «…Під час обговорення представники промисловості ЄС визнали історичну спадщину, культурні традиції української виноробної промисловості і погодились, що на даний момент Україна може використовувати кириличні транслітерації деяких чутливих географічних зазначень ЄС (зокрема «Херес» (Херес, Jerez/Sherry/Xerez), «Порто» (Порто, Porto), «Мадера» (Мадейра, Madeira), «Кагор» (Каор, Cahors), «Коньяк» (Коньяк, Cognac) та «Шампанське» (Шампань, Champagne) на внутрішньому ринку в межах міжнародного права…»
У світовій практиці існує використання географічних зазначень іншими країнами. Право української сторони на використання цих назв випливає з Угоди TRIPS, статті 24, параграфів 4 та 6 про захист прав інтелектуальної власності в рамках СОТ, це також закріплено у законодавстві України. Відповідно до положень Угоди TRIPS про “дідівське право” (grandfather law) країни, що виробляли продукцію до 1994 року, мають право продовжувати виробляти її на своїй території.
Таким чином, хоча відповідно до міжнародної практики і внутрішнього законодавства, Україна забов?язана зберегти використання назв для продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, наразі Угодою про Асоціацію це не передбачено.
Крім того, наскільки нам відомо, відповідно до тексту Угоди про Асоціацію Україна не отримала квот для вітчизняних виноградарів та виноробів щодо безмитного вивезення своєї продукції. Більш того, ймовірне послаблення позицій вітчизняних виробників винограду та вина в результаті зростання імпорту відповідних категорій продукції з виноградарських країн ЄС через зняття мита.
Тому рішення щодо створення так званої «дорожної карти», прийняте в ході зустрічі першого віце- прем’єр-міністра України С. Арбузова та комісара ЄС Ш. Фюле, надає певні можливості для виправлення даної ситуації, використання яких буде залежати від професійної та патріотичної волі української сторони протягом проведення перемовин.
В той же час аналіз можливостей розвитку галузі за умов збереження торгівельних зв’язків, що склалися історично, надає багато переваг саме для галузі виноградарства та виноробства. Так, продукція українського виноробства експортується на ринки СНД без митних зборів, а конкуренція для українських виноробів там значно менша, ніж на європейському ринку. Зараз експорт українського вина до країн СНД (за даними 2012 року) складає 44, 8 млн. літрів. При цьому не виникає зазначене вище питання географічних назв, та не загострюється питання підвищення якості продукції, принаймні українське виноробство має певний час для переходу до нових технологій, вимог та стандартів якості.
Велика ємність ринку країн СНД буде сприятливою також для просування продукції столового виноградарства.