Таїров  Василь  Єгорович народився 2 листопаду (20 жовтня по ст. ст.) 1859 г. в селище Великий Каракліс (потім м. Кіровакан, нині Ванадзор) Єреванській губернії, що в Вірменії.

1875 році закінчив Єреванську класичну прогімназію. 1875-1878 роки навчання в Тифліському реальному училищі. 1878 році вступає до Імператорського Московського Технічного Училища (нині МВТУ ім. Баумана). 1880-1884 роки навчання в Петровській Землеробній та Лісній Академії (нині Тімірязівська Сільськогосподарська Академія). 1884 році закінчив курс у Петровській академії зі ступенем кандидата лісівництва. Склав з відзнакою дисертацію «Виробництво деревинної оцтової  кислоти на заводах Брасовського майна та  аналізу продуктів сухої відгонки дерева». Дисертація радою Академії була визнана однією з кращих на той час та надрукована в «Вістях Академії» (1884 р., вип. ІІІ).  У листопаді 1884 р. відбувся перший публічний виступ В.Є. Таїрова на засіданні Московського відділення Лісового товариства. 7 січня 1885 року зарахований до вченого Комітету Міністерства Державного майна (потім Департамент землеробства і сільської промисловості). 1885-1888 рокі закордонне відрядження на навчання до виноробних країн (Австрія, Угорщина, Німеччина, Франція, Швейцарія, Італія). З 1892-1903 роки  В. Є. Таїров приймає участь у написанні видатного енциклопедичного словника який видавався Ф. А. Брокгаузом та І. А. Ефроном, давши матеріали по виноградарству та виноробству. Загалом В. Є. Таїров написав та додав до словника 87 статей за різними питаннями виноградарства й виноробства. В 82 томі он позначено, як один з активних авторів словника з його портретом. Починаючи з 1892 р. написав рекомендації  з використання нових технологій в виноробстві та про організацію випуску коньяків на батьківщині, в Вірменії.  1892-1918 роки засновник та постійний редактор видання журналу «Вісник виноробства». Отримавши відповідні повноваження міністерства, В.Є. Таїров в 1895 році переїжджає до Одеси. Сюди ж він переводить редакцію журналу «Вісник виноробства». В 1899 р. він почав активну роз’яснювальну  роботу з введення привитої культури винограду в Росії. При цьому серйозну підтримку надало Одеське міське громадське управління, яке безкоштовно надало приміщення в будівлі критого ринку на Новому базарі, певні асигнування виділило Міністерство земледелія. 5 лютого 1905 року в Одесі на Новому ринку була відкрита перша в Росії дослідна станція по виноградарству і виноробству «Виноробна станція російських виноградарів і виноробів ». 5 лютого 1905 рік  відкриття в Одесі, за ініціативою В.Є. Таїрова,  першої в Росії дослідної установи з виноградарства і виноробства – «Виноробної станції російських виноградарів і виноробів».

У грудні 1909 року відзначається 25-річчя службової та науково-літературної діяльності В. Е Таїрова. Ця дата збігається і 5-річчям станції. У зв’язку з ювілеєм вдова статського радника Наталія Еммануїлівна Духновська і підполковник артилерії Олексій Михайлович Погорельский зробили станції «неоціненний подарунок» 5 десятин землі в рівних частинах зі своїх суміжних хуторів. Зупинка була за малим – закладання виноградників, споруда приміщень станції і виноробний підвал. А грошей ледь вистачало на утримання станції на Новому базарі. Але В.Є. Таїров своїм невгамовним характером починає бурхливу діяльність по організації будівельного фонду станції, звертається до своїх друзів вітчизняного виноградарства і по крихтах збирає гроші на будівництво. Інженер Сергій Васильович Панов безоплатно розробив проект спорудження будівель станції а потім здійснював нагляд за будівництвом. Велику суму грошей виділило Міністерство землеробства оцінивши діяльність станції. Протягом 1910-1912 рр. на березі Сухого лиману було завершено будівництво комплексу будівель станції. Для розробки питань виноградарства заклали досвідчений виноградник і відкрили прищепну майстерню. Значно збільшилася матеріальна база станції, це дозволило обладнати лабораторії розширити напрямки дослідницьких робіт і організувати знамениті курси виноградарства і виноробства для підготовки висококваліфікованих фахівців. Обсяг робіт і роль станції ріс і вона переросла в Центральну науково-дослідну виноробну станцію з функціями державного значення. У 1922 році станції було присвоєно ім’я засновника станції – В.Є. Таїрова. У зв’язку зі зростаючим значенням станції для виробництва, в 1931 році вона була реорганізована в Український науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства з системою опорних виноградарських пунктів. Наукова діяльність інституту призупинилася під час Великої Вітчизняної війни. 60-70 роки стали роками розвитку інституту. Були створені нові лабораторії, опорні пункти. Розроблялися заходи щодо освоєння нових районів під виноградну культуру, впроваджувалися в районований сортимент сорти і гібридні форми селекції інституту. Зросли обсяги наукових досліджень і їх результативність. У 1965 році було завершено будівництво нового лабораторного корпусу. Інститут сьогодні – це визнаний національний науково-дослідний центр з питань виноградарства, розсадництва та виноробства, який плідно розвиває наукові традиції, засновані В. Е. Таїровим і його соратниками на сучасному науковому рівні.

1901 рік член постійної комісії виноградарства в Парижі.

1903-1938 роки Віце-президент Міжнародної організації виноградарів та виноробів (МОВВ). 1908 роки організація правильної виноградо-винної статистики по всіх виноробних районах Росії.

24 квітня в 1914 року був прийнятий Закон «О виноградном вине», в цьому найбільша заслуга В. Є. Таїрова. Великий вклад науковця в виданні видатної довідкової літератури.

1914 рік організація при Виноробній Станції Вищих Курсів виноградарства і виноробства.

1922 рік Науково-дослідній виноробній станції присвоєно ім’я Василя Єгоровича Таїрова. 1931 рік Станцію реорганізовано в Український науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова. Наукова діяльність В. Є. Таїрова була з питань наукових організації наукових досліджень по виноградарству та виноробству, введення в Росії привитої культури винограду, вивчення ґрунту для винограду, використання в селекції амурського винограду, боротьби з фальсифікацією вин. Має багато державних нагород.  Він автор 520 наукових  та науково-популярних робіт. 23 квітня 1938 року  В.Є. Таїров пішов з життя, похований на 2-му міському кладовищі міста Одеса, поруч з дружиною  Євгенією Миколаївною.

Наукові напрямки, започатковані В.Є. Таїровим, є актуальними і зараз, та розвиваються на основі біо- та ДНК-технологій, фізіології, біохімії, агроекології, агрохімії та молекулярної генетики винограду.